З початком російсько-турецької війни Верещагін відправляється на місця бойових дій. Він брав участь у всіх вирішальних битвах, був при знаменитому штурм Плевни, скоїв зимовий перехід через Балкани, брав участь у бою під Шейново, вирішальному результат війни.
Багато тисяч життів було загублено царськими офіцерами в цій війні. Суцільний ліс хрестів простягався на полях програних битв. Грандіозною невдачею був штурм Плевни, не підготовлений командуванням і досконалий лише в честь дня народження царя. Штурм цей коштував незліченних людських смертей, які відбувалися на очах царя, який все це спокійно спостерігав з так званої “закусочній”гори, де в цей час бенкетував зі своєю свитою.
“Не можу висловити важкість враження, – писав Верещагін, – це суцільні маси хрестів… Скрізь валяються купи осколків гранат, кістки солдатів, забуті при похованні. Тільки на одній горі немає ні кісток людських, ні шматків чавуну, зате досі там валяються пробки і осколки пляшок шампанського…”