Ошатна, майже декоративна картина. Початок весни. Ранній ранок. Сніг розтанув вже майже повністю, тільки подекуди, в затишшя, біля паркану, видно ще сірі залишки старих заметів. Дерева стоять голі, їх чорні стовбури, зламані силуети гілок чітко виділяються на тлі ранкового неба. Село ще спить, будинки непомітні в передранковій темряві.
Але перший промінь сонця вже забарвлюється в рожевий колір стіну будинку з лівого боку картини, засвітив вогниками скла веранди будинку праворуч. Але головне в картині – небо! Займаючи майже весь простір картини, воно переливається тонкими відтінками фарб від яскраво-рожевого до ніжно-блакитного. Дзвінка симфонія кольорів поєднала в собі поряд з рожевими і синіми фарбами ніжні зелені, блакитні, жовті; кожен колір плавно переходить один в інший. Спалахуючи червоної ранкової зорею біля самого обрію, небо, поступово окрашиваясь в інші кольори, стає все світліше.