У цій картині художник зумів відобразити суспільне явище сучасного життя – експлуатацію знедоленого реформою 1861 року селянства.
Влітку 1873 року Савицький жив разом з Крамским і Шишкіним в Козловске-Засік під Тулою. Спостерігаючи за вчорашніми селянами, прокладивающими полотно залізниці, робив начерки, етюди окремих фігур і осіб, наприклад, “Робітник з тачкою”, “Голова селянина в пов’язці”, “Поїзд на залізничних коліях”.
Композиція картини відрізняється хаотичністю: на ній представлено багато фігур людей безладно, вони пронизують все полотно. Підневільні робітники-селяни возять на дерев’яних тачках каміння та землю. Видно їх втомлені обличчя, натруджені тіла, пошарпані полинялие штани і роби. Це люди, які звикли до фізичної праці на землі і не представляють собі життя без неї. Не можна не помітити фігуру керуючого-наглядача в червоній сорочці – в центрі на задньому плані. Діти і старики у нього в підпорядкуванні. Тільки йдуть вдалину телеграфні стовпи нагадують про назві картини.
Реалізм і демонстрація життя простого народу, характерні для художників-передвижників, у цій картині на висоті. Примітивні інструменти – тачки, лопати і молоти – так само мало поєднуються з технологічним нововведенням того часу під назвою “залізниця” як життя простолюду з життям вищої знаті та дворянства.
Показана на III пересувній виставці, картина користувалася успіхом і була придбана Третьяковим. Це повернуло Савицькому віру у власні сили. На кошти, виручені за картину, в 1874 році він здійснив поїздку в Польщу, Німеччину, Францію.