Картина “Сіна в Руані” була написана Клодом Моне в 1872 році, в ранній період його творчості. У той же період була створена його знаменита картина “Враження. Сонце”, яка поклала початок такого художнього напряму, як імпресіонізм.
Митець завжди прагнув створювати як можна більш реалістичні і жваві картини. Але йому мало було просто створити реалістичний пейзаж, головним завданням було вкласти в полотно своє враження від побаченого пейзажу, який міг змінитися в лічені секунди і вразити художника з новою силою. Причиною таких змін могли служити сонячне світло, вітер або просто незвичайні речі, що знаходяться поруч з ключовими об’єктами пейзажу.
Моне відмовився від класичних прийомів живопису, яким навчали в художніх академіях, і винайшов власні техніки, якими користувалися багато інші художники і його послідовники. Велику роль художник приділяв світлотіні в своїх роботах. Клод довірився своєму погляду і побачив навколишню природу абсолютно по-новому. Саме з-за цього багато його картини виглядають розпливчастими, ніби все на них колишеться від вітру. Хоч пейзажі Моне не відрізняються чіткістю і виразністю ліній, зате вони володіють динамічністю. Завдяки цьому створюється враження, що в маленькій картині зображений цілий невеликий живий світ, і глядачеві залишається тільки проникати в нього та бути його частиною. Перераховані особливості стилю Моне можна побачити в таких відомих картинах, як “Враження. Сонце” і “Вокзал Сен-Лазар”.
На цій картині глядач бачить річку Сену, яка виглядає живою. При перегляді картини створюється враження, що зображена в неї річка з пливучими по ній кораблями, листя дерев, шевелящиеся від легкого вітру, – це реально, це відбувається прямо зараз навколо глядача. Ще крапельку реальності і глядач зміг би відчути той запах річкової свіжості, відчути на собі той прохолодний вітерець, який наповнює вітрила човнів і колише дерева. Все це досягається художником завдяки використанню тієї незвичайної імпресіоністської техніки, яка додає до картини життя.
