Шишкін, є моїм самим улюбленим художником, його картини на мій погляд, постають переді мною як живі. Дивлячись на них, ти ніби опиняєшся в тому місці, і відчуваєш не тільки вітерець, який можливо там дме, але ще й запах навколишнього тебе місця. Ця картина показує нам ліс, повний казок, чарівництва і величності.
Мені дуже подобається ця картина, а найцікавіше в ній, те, що художникові вдалося красиво вимальовувати кожну деталь, не втративши дрібниці. Я бачу, як на фотографії кожну голочку у хвойного дерева, бачу лежачий камінь біля струмка і грибок, який захований за пнем і в траві. На першому місці високі сосна створюють тінь, і своїми гілками відтворили купол над землею. Де-то далеко, я бачу, як сосни розпустилися, там багато сонця так як утворилася невелика галявина.
На мій погляд художник зобразив дуже старі сосни, такі ще називають віковими. Дивлячись на них здається, що вони не мало побачили на цьому місці, деякі вже стоять голими і підсохлими, без голок, стоять вони на рівні з молоденькими деревцями. У свою л=чергу голки молодих сосен не здаються мені колючими, навпаки, художнику вдалося передати м’якість і молодість цих дерев. Шишкіну вдалося передати нам вічність природи у своїй картині. Дивлячись на неї, з її деревами мені здається, що життя вічне, хоч і нічого не стоїть на місці, але вона тече, і як би важко нам не доводилося часом нам треба вистояти всі негаразди.
Мені дуже сподобалася ця картина, я з завмиранням подиху стояв і дивився на неї. Не можна передати словами ті почуття, які відчуваєш, дивлячись на неї. Порівняти багаторічні сосни з людськими долями зміг би тільки справжній художник, майстер своєї справи. І я не раз ще прийду на виставку тільки за цих шедеврів. Його картини мене підкорили.
