Дослідники творчості відомого російського і радянського художника-імпресіоніста Костянтина Коровіна виділяють особливий, “квітковий” період його творчості, що припадає на початок двадцятого століття. В цей час живописець особливо часто звертався до тебе квіткових натюрмортів.
Саме до цього періоду творчості Коровіна відноситься дана картина “Троянди”. Як відомо, художник присвятив зображенню троянд не одне полотно, його завжди приваблювали ці величні, розкішні квіти – справжні королеви серед інших квітів. Зображені на картині троянди привертають увагу глядача своїм свіжим виглядом.
В роботі художник використовує холодні відтінки. Пелюстки, написані відтінками червоного дивним чином гармоніюють з сірими кольорами їх оточення. Здається, що картина випромінює холод і печаль.
Навіть світлі цятки теплих відтінків здаються випадковими на цьому полотні і не в силах змінити загальне враження від неї. Так художник хоче підкреслити самостійність красу цих квітів. Відсутність сюжету в цьому квітковому натюрморті ще більше підкреслює незалежність цих прекрасних, але таких холодних творінь природи.
Загалом, картина залишає враження деякої незавершеності, недоробленості. Нечіткість ліній укупі з відсутністю виділяються елементів змушує глядача сприймати все як єдине зображення ціле, не загострюючи свою увагу на чому-небудь одному. Цим способом художник ще раз підкреслює не самі квіти, а їх холодну красу і незалежність.
