1888 рік був багатий для Коровіна на художні враження – він разом із Савою Мамонтовим відправився в подорож по Європі. Особливо сподобався живописцю іспанський колорит, що видно навіть на невеликому за формату полотні “балкона”.
Дві іспанські дівчата, притулившись один до одного, щось уважно розглядають, крізь горизонтальні жалюзі балкона. Можна тільки здогадуватися, що за подія розгортається на вулиці, заслуговують такої пильної уваги іспанок.
Зупинившись в одному з готелів Валенсії, Коровін попросив швейцара знайти йому двох моделей для написання картини. Розторопний службовець привів двох дівчат на вибір, однак, живописець не став вибирати, а почав писати парний портрет, що поєднує риси жанрової сцени. Після закінчення сеансу позування, майстер спробував заплатити випадковим натурщицам, але ті навідріз відмовлялися. Тоді Коровін взяв їх з собою на ринок, де купив дівчатам сподобалося їм шовкові хустки і нове взуття.
Автор дуже тонко зміг відчути національну суть країни, її характерні ознаки. Тип особи, певні жести, чорні кучеряве волосся – сумнівів бути не може, що перед нами типові іспанки.
Теоретики мистецтва, люблячі порівняння, приходять до висновку, що в колористичному плані картина може бути своєрідним продовженням знаменитого полотна “Махи на балконі” кисті Гойї. В сюжетному плані Коровін не уникнув порівняння з “Балконом” Едуарда Мане. Новаторство вітчизняного імпресіоніста проявилося в здатності вловити і зобразити мить, коли рух героїнь ще не досягло своєї кульмінації, завершеності. Відмінно це можна побачити на прикладі постаті Леонори, яка, трохи качнувшись, притулилася до плеча подруги. І саме цей полужест, полудвижение зміг зафіксувати Коровін.
По завершенні, картина була виставлена на виставці передвижників, і отримала масу позитивних відгуків.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)