Від картини Н. Н. Дубовського “Веселка” віє теплом, морською свіжістю і легкістю. Сюжет картини простий. На ній ми бачимо море, човен, чоловіка і веселку. Але сенс набагато складніше.
Художник зображує нам веселку, не як семицветную смугу, а як білий, великий промінь. Саме на таку веселку дивиться звичайний моряк, який зупинився і спеціально підвівся. Він милується цим явищем. І хоч ми не бачимо його особи, можна уявити, як він усміхається й думає про те, що світ прекрасний.
Варто також приділити увагу не тільки композиції, але і правильно підібраним квітам. Море представляється нам трохи темним, після пройденого дощу. Тихі, спокійні хвилі передані дуже реалістично, здається, ніби це не картина, а фотографія. А небо навпаки, світле і ясне. Об’ємні білі хмари розташувалися над морською гладдю.
В лівій стороні картини ще видно хмари. Здається, що там і досі йде дощ. На тлі неба простежується біла смужка – веселка. Лише ледве помітні кольори можна побачити на ній. Немає типового червоного-помаранчевого-жовтого, а веселка тут ніжна і світла, тільки знизу видно блідо-рожева кольорова смужка веселки.
Веселка закінчується на маленькому клаптику суші. Можливо, від туди приплив і моря. Моряк одягнений в білу вільну сорочку і коричневі штани. Він заплив недалеко на своїй дерев’яному човні. А коли побачив веселку, то встав і просто насолоджувався красою природи.
Художник хотів нам показати, що світ прекрасний у всьому і завжди. Адже веселка – це маленьке явище природи, але і вона може бути причиною чиєїсь посмішки. Микола Никанорович Дубовський вмів передавати життя звичайних людей. Всі його картини зрозумілі й прості, але в них укладений величезний сенс. У кожному своєму творі Дубовський передавав свої думки і почуття, він завжди радів, коли бачив захват від своїх робіт.
