На передньому плані полотна “Золота осінь” зображена березовий гай, що розкинулася по обидва боки неширокою глибокої річки, обривисті береги якої поросли травою і чагарником. Крізь них де-не-де проглядають ділянки червонувато-бурою землі.
Вище по схилу зображені белоствольние красуні-берези, виблискуючі золотом в променях нежаркого осіннього сонця.
Виникає відчуття, що жовте і червоне золото розлито в самому повітрі. Кілька червоних осинок вносять додаткову насиченість в загальну колористичну гаму картини. Самого сонця на полотні не видно, однак глядач відчуває, що його проміння ніби грають по поверхні всього полотна.
Світло-золотисті крони дерев створюють радісний життєстверджуючий настрій у картині. Природа на полотні не лише не зникає, але, навпаки, радіє настала осені! В роботі домінують три кольори – золотий, синій і блакитний з невеликим додаванням зеленого. Ця колірна гамма символізують радість і повноту життя.
У картині явно проступає особлива уважність Левітана як живописця. “Золота осінь” не є монотонним пейзажем. У жовтизни, яка найбільш часто зустрічається на цьому полотні художник помічає і відображає величезну кількість колірних відтінків. При цьому він звертає увагу і на інші кольори.
На правому березі річки майстер зобразив зеленувато-сірі, ніби вицвілі на сонці і вимиті частими осінніми дощами дерева. На дальньому плані можна розгледіти невелике село c селянськими хатами. За ними тягнуться поля, а уздовж лінії горизонту простягнувся лимонно-охряний ліс.
Основний настрій картини “Золота осінь” – це справжнє свято буття, відчуття захвату перед недовговічною і тендітною красою навколишньої природи. Краса живописного полотна приваблює, захоплює і одночасно облагороджує. Природа, зображена на картині, велична, прекрасна і одночасно беззахисна. Вона вимагає до себе дбайливого уважного ставлення.
На думку художніх критиків Левітан на відміну від багатьох художників вмів не тільки красиво і правильно писати, але і насолоджуватися цим процесом. Тому всі його картини являють собою унікальні явища живописного характеру, про які складно писати, але якими так легко милуватися, віддавшись їх нез’ясовного чарівності.
Дослідники творчості художника стверджують, що в його доробку налічується близько ста картин на тему осені. Однією з найулюбленіших глядачем серед них по праву вважається “Золота осінь”. Чудовий осінній пейзаж став свідченням прихованої життєвої сили, яка не дивлячись ні на що була притаманна геніальному художнику, який страждав тяжкими приступами меланхолії.
На невеличкому полотні Левітан створив напрочуд яскравий і життєстверджуючий пейзаж. Осінь зображена в мажорних насичених тонах, які дуже рідко зустрічаються на полотнах художника, волів зазвичай більш м’які пастельні тони і ніжні колірні гами.
Однак, мабуть, красу осінньої природи настільки зворушило живописця, що він вирішив відступити від властивої йому творчої манери.
Полотно “Золота осінь” ніби дихає прозорою негой. Зображені на передньому плані берізки трепетно чисті й невинні. Сміливі енергійні мазання фарби, що стали на думку художніх критиків провісниками імпресіонізму, лягають на полотно легко і вільно, оживляючи осінню гай грою світла і відчуттям легкого подиху вітерця.
Прощальну красу осінньої пори і “пишне природи увяданье” намагаються передати у своїх картинах багато живописці. Однак саме Левитану притаманні світла смуток і незвичайно тонкий ліризм. Ці унікальні якості висвітлюють його картини особливою силою якогось містичного почуття.
За словами відомого художника А. Бенуа Левітан вмів відчути в природі те, що вихваляло Творця, чув биття її серця. Розкриття найсокровеннішою таємниці природи, її глибинного духовного змісту було постійним прагненням художника протягом всієї його недовгої творчого життя.
