Оповита ореолом повітряного наряду, з ледь помітним букетом фіалок у руках, Берта Морізо меланхолійним поглядом дивиться з балкона і з однією із найбільш знаменитих картин Едуарда Мане. Ця художниця-импрессионистка пішла наперекір громадській думці і заслужила визнання. Але не тільки це приваблювало в ній Мане: дівчина була гарна собою і незабаром стала однією з улюблених моделей живописця.
Знайомство відбулося в 1868 році. Едуарда Мане з першого погляду вразили незвичайна краса і художній талант Берти. Він, не замислюючись, запропонував дівчині стати моделлю. Та погодилася – і в результаті на світ з’явилося більше 10 її портретів.
Мане чимало вплинув на творчість Морізо, хоча і не був її наставником. Він ввів Берту в коло художників-імпресіоністів, часом вона одним тільки своєю присутністю пом’якшувала жаркі творчі суперечки, які могли дійти і до рукопашної.
Морізо дуже ревнувала, коли Мане малював інших жінок, її дратувало їх присутність у його майстерні. Однак, незважаючи на взаємне тяжіння один до одного, між художником і його коханої натурницею не виникло серйозних стосунків: у Мане була сім’я, а Берту на сеанси позування завжди супроводжувала мати. Коли готова робота була представлена в Салоні в 1869 році, Морізо стали називати фатальною жінкою. При цьому сама себе вона знаходила швидше дивною в зображенні Мане.
Глибокий чорний колір вбрання контрастує з молодим красивим обличчям жінки. На портреті Берта виглядає дещо сумно меланхолійно. Мане спеціально зробив фон світлим і однотонним, щоб глядача ніщо не відволікало від споглядання її виразних рис. Якщо уважно придивитися до сукні, то можна помітити: його контури заповнені рівними мазками так, що можна розрізнити ледь помітні складки.
