Суріков написав полотно “Меншиков в Березові” в середині 1883 року. За рахунок цього він став називатися не тільки художником, але і живописцем-істориком. Йому вдавалося з точністю відображати різні історичні події. Так, на картині “Меншиков в Березові” зображений один з найсильніших сподвижників Петра I – Олександр Меншиков. Ця людина існував насправді. З історії відомо, що після того, як помер Петро Великий, у Меншикова відібрали всі отримані раніше нагороди, після чого його з родиною відіслали в Сибір, а точніше в місто Березів.
Художник зобразив маленьке, тісне, незатишне приміщення, в якому доводиться коротати свої дні не тільки Олександру, але і всім його близьким. Ця кімната більше нагадує тюремну камеру, ніж будиночок для великої родини. Стеля дуже низький, тому пересуватися тут високій людині досить складно. Через маленьке віконце в будинок майже не надходить світло. Старша донька Меншикова схилилася над книгою, щоб побачити хоч щось. На полицях – кілька ікон.
Із-за тісноти обмежуються деякі рухи людей, які знаходяться в цій кімнаті. Особи всіх дуже сумні. Цим Суриков як би підкреслює безвихідність людської долі. Навіть колорит картини підвищує виникла напруженість. Тут немає яскравих фарб, що ще більше підкреслює пригніченість настрою Меншикова.
В основі сюжету – один вечір з життя князя. Він проводить свій час разом зі своєю родиною. Проте кожен з його членів зайнятий своєю справою. Старий, який ще зовсім недавно мав все, тепер не має нічого. На його обличчі печаль від натовпу спогадів.
В очах дітей – теж одна тільки печаль. Старша дочка читає, але колишній князь її не слухає – він залишився наодинці зі своїми думками. У картині розкривається драма історичної особистості Олександра Меншикова, який в одну мить втратив все.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)