Картину Моне краще всього розглядати на деякому віддаленні. Бузковий колір заповнює весь її простір, однак полотно не можна назвати монотонної – річка й небо виконані світліше, ніж міст. На полотні глядацького погляду відкривається чарівний, м’який, повітряно-легкий і заспокійливий вид на Темзу. Щільний і в той же час складно відчутний обсяг твору був досягнутий художником завдяки використанню величезної кількості тональних переходів, відтінки яких часом ледь помітні. Весь діапазон тональності досить широкий і включає кольору від темно-синього до яскраво пурпурного. Але ці колірні переходи виконані настільки майстерно, що при погляді на картину з близької відстані глядач не бачить перед собою нічого, крім полотна, на яке нанесені часті густі мазки фарби.
Вся магія цього твору розкривається, коли глядач відходить від картини на деяку відстань. Спочатку перед очима починають проявлятися незрозумілих обрисів півкола, що проходять через центр картини, потім проступають виразні силуети човнів і вже з відстані приблизно двох метрів від картини різко проступають і вишиковуються в єдину композицію всі деталі твору.
Тепер перед очима глядача постає повітряний димчастий пейзаж із зображенням арочного мосту Ватерлоо, що з’єднує райони Вестмінстера і Соут Бэнка, баржі, пропливають під ним, і зображені на задньому плані димлячі труби промислового району Лондона.
Незважаючи на загальну плинність зображення і плавність тональних переходів, кожен конкретний елемент картини при його детальному розгляді дуже чітко виділяється на загальному тлі. Такого разючого ефекту Моне зміг домогтися шляхом використання більш різкою тональної градації при переході від зображуваного об’єкта до тла. Особливо чарівно виглядають зображені художником відображення на воді, відкидні арками мосту. Створюючи враження абсолютно фантастичних і ніби вкритих якийсь сонної пеленою, вони в той же час передають цілком реалістичні образи. Такому сприйняттю зображення сприяє реалістична передача руху в картині.
Передній план картини із зображеними на ньому річкою Темзою і пливуть баржами виконаний художником в більш світлих тонах порівняно з заднім планом. При цьому Моне використовував частий мазок середньої величини, що рухається по діагоналі від середини полотна зліва направо. Цими ж видовженими мазками автор трохи розмиває контур баржі, створюючи таким способом не тільки ефект туману, але і відчуття течії річки. Завдяки протиставленню її неба, зображеному на задньому плані в більш темних тонах мазками, не мають загальної спрямованості, Моне ще більше посилює динамічність води.
Цікаво й те, що художник для залучення уваги глядача до картини використовував спеціальний прийом, який працює чисто на психологічному сприйнятті навколишньої дійсності. В житті, опинилося в тумані людині, щоб розглянути об’єкт, необхідно наблизитися до нього впритул. У картині ж автор пішов від зворотного, звичного для людського розуміння явища. І цей вдалий трюк спрацював. За такою схемою, наприклад, працюють перевернуті назви “AMBULANCE” на каретах швидкої допомоги. Відбиваючись у дзеркалах заднього виду, вони потрапляють в поле зору водія в неотраженном вигляді. Таким чином, художник зумів майстерно скористатися не тільки своїм непересічним художнім талантом, але і привернути увагу до створеної ним багатій палітрі відтінків, впливаючи не тільки на зорове сприйняття, але і на психологічно-рефлекторна.
Моне придбав популярність завдяки своїй унікальній здатності передавати на полотні вислизаючі миті навколишньої реальності. Адже ні захід, ні світанку, ні туман не можуть тривати як завгодно довго. І художнику, який взявся за пензель, необхідно встигнути сфотографувати ці чарівні миті на полотні! З цієї складної творчої завданням Клод Моне справлявся геніально. Незвичайний талант художника сучасники пояснювали наявністю у нього надчутливого зору, завдяки якому він був здатний помічати найдрібніші гру світла і створювати найтонші колірні градації, що надають художнім образам гармонію і реалістичність.
