Найбільшим майстром голландського натюрморту раннього періоду був працював в Харлеме Віллєм Хеда. Його улюблений мотив, що повторюється у багатьох роботах, – це так званий сніданок, тобто зображення накритого столу, на якому розміщені блюдо з паляницею чи пирогом, срібний або олов’яний кубок, скляний келих, тарілки й ножі. На цій картині представлені всі названі предмети і додавання до них кілька раковин з устрицями і яєчна шкаралупа.
Художник малює гранично повсякденну картину з тими продуктами та посудом, які можна було бачити на столі голландського городянина. Однак простота мотиву – лише оманлива видимість, за якою завжди ховається алегоричний сенс. Крайній реалізм в натюрморті XVII століття природно поєднується з алегорією. І чим правдивіше зображувалися предмети, тим цікавіше для глядача ставала загадка їх символіки.
До початку століття в Нідерландах склався великий словник іносказань, знайомий кожній освіченій людині. З його допомогою він міг сам трактувати образи натюрморту. Найчастіше розкриті раковини були знаком обманливості плотських задоволень.
Скляні або кришталеві келихи символізували крихкість земного буття, а залишився в посудині напій – не до кінця прожите життя. Хліб і червоне вино нагадували про спокутну жертву Христа, яйце сприймалося як символ Воскресіння, а порожня шкаралупа означала тлінність позбавленого душі тіла.