“Краса і радість життя. Передача цієї радості і є суть картини, шматки мого полотна, мого я… У мене немає напрямки і немає моди – немає ні імпресіонізму, ні кубізму, ніякого ізму. Це я, це моє спів за життя, за радість – це язичництво. Тому-то я люблю… мистецтво, дружбу, сонце, річку, квіти, сміх, траву, природу, дорогу, колір, фарбу, форму…” – писав Коровін на схилі років у одному з листів.
Звичайно, заперечення ним імпресіонізму в своєму творчість – це бажання відвести від себе звинувачення в дотриманні певної системі. Імпресіоністом Коровін був, але його імпресіонізм не вкладався в раціональний зразок пошуків в області спектрального аналізу. Яскравий приклад тому – численні види Парижа.