Однією з перших картин Васнецова була картина з билинного циклу “Після побоїща Ігоря Святославовича з половцями”. Приводом для створення цього твору стало сказання “Слово о полку Ігоревім”.
Я думаю, в цій картині автор хотів звеличити героїзм воїнів армії Давньої Русі, піднести подія з сумною і в теж час урочистої боку. Тут акцентовано увагу не на самій битві воїнів, а на монументальності подвигу в захист своєї батьківщини.
Картину умовно можна поділити на два елемента. На передньому плані зображені руські воїни, позаду них, ми можемо розгледіти тіла ворогів. Автор зобразив тіла загиблих в момент закінчення битви, які розкидані по полю, в тих місцях, де застала смерть солдата. Я розгледіла на картині одного солдата, він дивиться прямо на мене затуманеним поглядом, в його очах смуток і муки. Поряд з ним лежить смертельно поранений в серце співвітчизник.
Васнецов зображуючи російських солдатів виставляє колірні акценти. Я звернула увагу, що переважають червоні відтінки, наприклад чоботи, щити і т. д. Страхітливо літають над тілами вбитих хижі птахи у пошуках здобичі, створюючи похмурий настрій. На задньому плані зображено захід сонця, можна розгледіти, як дим піднімається над землею. Художник, зображаючи траву, вдається до темних відтінків, ніби акцентуючи увагу на безжиттєвість. Ми ніби чуємо цю могильну тишу, яка нависла над полем бою.
Автор не просто намалював на картині образ минулих подій, він спонукає стати головним героєм своєї картини, взяти участь в історичній події і відчути всю жорстокість і жах в уяві. Васнецов натякає нам, що ми не повинні забувати свою історію, що ми повинні пам’ятати своїх героїв, які віддали життя за батьківщину.
