Святий Матвій у своєму Євангелії розповідає про мудреців зі Сходу, які під час Різдва Христового прийшли в Єрусалим і запитували, де народжений Цар Юдейський. Дізнавшись про це, цар Ірод стривожився і послав їх шукати Ісуса в Віфлеєм. Вказуючи шлях, перед ними зійшла зірка. Коли мудреці розшукали у Віфлеємі Марію та її Сина, вони вклонилися перед божественним Немовлям і піднесли йому дари: золото, ладан і смирну. Сцена, в якій мудреці поклоняються Немовляті Христу, називається “Поклоніння волхвів”.
Існує традиція зображати волхвів, схожими на царів, бо в Псалмах написано: “Царі Таршішу та островів піднесуть йому данину… і поклоняться йому всі царі” . Волхвів, згідно християнської традиції, звали Каспар, Мельхіор і Вальтасар. Принесені ними Христу дари мають символічний сенс: золото – царю, ладан – Сину Божому, а смирну, яка є символом смерті, – Страждальця. Для християнина ці дари символізують принесення Христу добробуту, сили, а також висловлюють преклоніння перед Ним і готовність служити Йому.
Гірландайо отримав замовлення на велике “Поклоніння волхвів” для вівтаря Оспедале дельї Інноченті в 1485 році. Замовником виступив настоятель Франческо ді Джованні Тезори, дуже турбувався про художні скарби Оспедале. Вівтар був завершений в 1488 році – дата написана вгорі праворуч на стародавньому архитраве: “МСССCLXXXVIII”. Його атрибуція Гірландайо – зрозуміло, з участю майстерні – ніколи не піддавалася сумніву. Про це вівтарному образі докладно пише Вазарі: “У церкві Інноченті він написав темперою на дереві волхвів, вельми схвалених. Прекрасні голови як у молодих, так і у старих відрізняються там різноманітністю осіб і виразів, і в особливості в особі Богоматері виявляється та благородна краса і грація, які тільки доступні мистецтва при зображенні матері Сина Божого”.
Робота датована і вона відноситься до часу, коли Гірландайо з помічниками працював над фресками великий капели церкви Санта Марія Новела. Так само неосяжний залитий світлом пейзаж; стіна в глибині зовсім не замикає перспективу і не скорочує простір, але сприяє його збільшенню. За бажанням настоятеля Тезори пределла вівтаря ілюструвала епізоди життя Марії. Сцени написав один з учнів Гірландайо, Бартоломео ді Джованні, як підтверджують документи і характерна подовженість фігур. “Поклоніння волхвів” залишалося у вівтарі до 1786 року, коли інтер’єр церкви був перероблений і образ помістили на стіну за вівтарем.
