Здавалося б, у кінці XIX століття в жіночий портрет складно було привнести щось нове. Жінок писали всі – починаючи з самих “махрових” академіків і закінчуючи завзятими модерністами. Але жіночі портрети Кассат все ж дещо відрізняються від інших портретів художників – в тому числі, і імпресіоністів.
У мистецтвознавчій літературі можна знайти за цим приводу приблизно такі слова: “Художниця бачила в своїх героїнях душу”. Але ж не можна ж стверджувати, що інші живописці не бачили в своїх моделях ні душі, ні характеру, індивідуальності. Ми називаємо великих портретистів “великими” саме тому, що вони розкривали внутрішній світ своїх героїв. І таких портретистів було в історії живопису цілком досить. В такому разі – ніж новий погляд Кассат на жінку? Перш за все, тим, що вона сама була жінкою.
Саме тому вона змогла привнести в жіночий портрет абсолютно незнайому до неї інтонацію. Представлені тут роботи – “Леді за чайним столом”, 1883-85 , “Пояснення” і “Портрет Селести в солом’яному капелюшку”, 1891 – цікаві як раз цієї особливою інтонацією, призвуком, яких не було ні в кого іншого.