Полотно “Страшний суд” створювалося в 1896 – 1904 роках в числі інших робіт для Георгіївського собору в місті Гусь-Хрустальний Володимирської області на замовлення найбільшого заводчика і мецената Ю. С. Нечаєва-Мальцева, який будував цей собор. Художник виконав кілька робіт на релігійну тему, але “Страшний суд” повинен був зайняти центральне місце в соборі.
Художник зробив до картини велику кількість ескізів, тому знайомі та друзі, що бачили ці ескізи в майстерні Васнецова, заздалегідь виявляли до картини величезний інтерес. Спочатку художник запропонували картину експонувати в Третьяковській галереї, але ця затія не вдалася, так як габарити картини значно перевищували розміри приміщення. Тим не менше така виставка відбулася в лютому 1904 року в Історичному музеї в Москві. Новий твір викликала численні відгуки в пресі, переважно захоплені. Пізніше картина разом з іншими, виконаними для собору, виставлялася ще двічі: в залах Академії мистецтв у Петербурзі і знову в Історичному музеї в Москві.
Нарешті, в 1910 році картини були доставлені за місцем призначення і укріплені на стінах Георгіївського собору, де вони ненадовго знайшли спокій.
А незабаром після Жовтневої революції служба в соборі була припинена. У лютому 1923 року влада винесли рішення: “…порожнє приміщення Георгіївського собору передати культурно-просвітницького закладу…”В першу ж неділю були влаштовані в приміщенні храму танці, грав духовий оркестр… диспути на тему:”Чи є бог?” Надалі собор використовували під майстерні, то під кінотеатр.
Тим часом картини були вивезені у володимирський Успенський собор. Вивозили як доведеться, без дотримання обережності. Більш того, картину “Страшний суд” накатали на велику жердину, розірвавши внизу і нашвидку зашивши мотузкою. А до цього він був складний кілька разів і на згинах потерся.
У 80-х роках минулого століття було вирішено знову відновити Георгіївський собор в Гусак-Кришталевому, а також повернути на колишнє місце картини Васнецова.
“Страшний суд” був у важкому стані. Тому його доручили реставрувати бригаді ленінградських реставраторів під керівництвом найбільшого фахівця А. Я. Казакова, відомого з відновлення розписів Ісаакіївського собору, Петергофа і Царського Села. Колосальні розміри вимагали великого приміщення, тому реставрували полотно в Катерининському палаці р. Пушкіна.
Робота, проведена фахівцями, була унікальною за обсягом і складністю. Цілісний полотно розміром 700X680 сантиметрів виявився проколоті більш, ніж в 70-і місцях, були численні розриви країв, прориви. Полотно було серйозно деформований, в результаті утворилися осипи, відшаровування фарби. Близько року велася напружена робота. І ось спеціальна комісія прийняла роботу з оцінкою “відмінно”. У 1983 році картина зайняла своє місце в Георгіївському соборі.
Художник втілив у картині ідею вільного морального вибору людини між добром і злом. Твір було не просто ілюстрацією релігійного сюжету.. Перед ним кожен міг відчути себе на місці невідомої душі, очікує вироку вищого суду. Прийшли в собор люди повинні були задуматися і зробити “вільною волею” свій вибір “шляху в житті”. Васнецов красномовно дає зрозуміти, що ваги у руці ангела приходять в дію не тільки в момент Страшного суду. Вся середня частина картини сприймається як величезні терези, на шальках яких натовпу праведників і грішників, світло і темрява… “Вся історія людства є боротьба людини звіра з людиною духовною…”, писав художник.
Добро і зло в картині олицетворено в персонажах з російської і християнської історії. Серед праведників помітні фігури візантійських імператорів Костянтина і Олени, княгині Ольги та князя Володимира, Олександра Невського та Сергія Радонежського. Серед грішників – імператор Нерон, завойовник Батий, східні деспоти і римські, кардинали… Одночасно введено багато персонажів-алегорій: Віра, Надія, Любов, Софія, Милосердя та інші – з одного боку, а з іншого – Жадібність, Пияцтво, Розбій, Гнів іт. д. Активно використані тексти і написи.
Релігія, історія, фольклор тут складно переплетені. Так, скупар проковтує золоті монети – він схожий чимось на рєпінського Івана Грозного… Серед праведників зображені старий зі старою, немов перенесені на Суд з російської народної казки, а блудниці, поміщені за спиною Диявола, нагадують персонажів салонної живопису…
Один з критиків багато років тому писав так:”Страшний суд” – ряд символів, інколи могутніх, часом слабких, але в загальному чарівних. Це – страшна ораторія поза часом і простором. Але це одне з тих небагатьох істинно художніх творінь, які варто побачити разів, щоб запам’ятати назавжди”. І він був прав…
