Сад художника не тільки висловлював його особистість, але і сам по собі був пам’яткою. Майже все життя Моне прожив у будинках з садом, і в Аржантейе, і в Ветейє, і неодмінно запам’ятовував їх на картинах. До занять садівництвом його заохочував Кайботт, у якого в Пті-Женвийе був дивовижний сад і який підтримував з ним листування зі спеціальних питань. То були благодатні часи для садівників. В Європу з Америки і з Далекого Сходу ввозилися нові рослини.
У 1880-ті роки у тих, у кого не було доступу до розплідникам, відкрилася нова можливість – замовляти насіння поштою: у цьому новому бізнесі почався бум. Моне жадібно колекціонував каталоги насіння, а свої сади “компонував” як мальовничу картину. У його записах, зроблених в Аржантейе, наводиться, наприклад, знімок розподілу кольорів для семи рядів троянд: ліловий, білий, червоний, фіолетовий, жовтий, кремовий, рожевий. Приїхавши вперше в Живерні, він побачив при будинку всього лише звичайний город, типовий для французької села. Моне тут же почав його переробляти: насамперед надав йому геометричність, посадивши специфічні “садові” квіти: алтей, жоржини, троянди, настурції, гладіолуси; він висаджував їх у такому порядку, щоб цвітіння їх тривало практично круглий рік.
Сад займав близько двох акрів, і частина його розкинулася по іншу сторону дороги. Поруч був невеликий ставок; Моне купив його разом з прилеглою землею в 1893 році. Отримавши від місцевої влади дозвіл, він переробив її у водяній сад, через шлюзи пустивши в нього воду прилеглої річки Епт. Навколо ставу він висадив квіти і чагарники: частиною місцевого походження – малину, півонії, остролисти, тополі; частиною екзотичні рослини – японську вишню, рожеві і білі анемони.
Два саду навмисне протиставлялися один одному. Той, що був при будинку, зберігав традиційний французький вигляд: з алеями, повитими повзучими рослинами; доріжками, що йдуть під прямим кутом один до одного, зі сходами, що ведуть з однієї частини саду в іншу. Сад, що розкинулося по інший бік дороги і навколо ставка, навмисно справляв враження екзотичне і романтичне.
При його плануванні Моне слідував радам японського садівника, який гостював якийсь час в Живерні: серед скромною звичної рослинності тут виділялися китайські гінкго, японські фруктові дерева, бамбуки, японський місток, немов перекочував сюди з гравюри Хокусая. У ставку плавали латаття, а сад був помережаний лабіринтом кучерявих і пересічних стежок.
