Картина відноситься до знаменитого “волжському” періоду творчості художника. Вже через рік, після закінчення роботи, вона була куплена Третьяковим для своєї галереї. Звичайний волзький берег з містом, видніється вдалині, володіє надзвичайною привабливістю, казковістю і нез’ясовним оптимізмом.
На берег насуваються сутінки. Протилежний берег вже весь у владі передодня ночі, оповитий серпанком, сонним вечірнім напівпрозорим покривалом. Місто на березі ще досить добре видно. Дві домінанти – пожежна каланча і церква – вносять в пейзаж то відчуття спокою і надійності, які відзначали багато мистецтвознавці. Автор ніби намагається передати якусь інформацію про изображаемом місті. Особлива увага художника зосереджена на окремо стоїть будиночок під червоним дахом.
Відомо, що сам автор зупинявся в цьому будинку всякий раз, як відвідував Волгу. Різноманіття відтінків зеленого кольору, які використовуються автором для передачі буйної зелені крутого берега, дуже точно і достовірно відображають різноманітність і соковитість прибережної рослинності. Але особливо добре вдалася авторові сама Волга.
Вечірнє світло перетворив велику російську річку в сяючий, густий потік золотистого кольору. Легкий рожевий відтінок надає цьому потоку золотий, дорогоцінний шлейф. Ледь позначене вечірнє небо, практично біле, наповнює картину легкістю, прохолодою і тишею. Спокій – ось головне в картині, саме зображення спокою і величної тиші автор присвятив свою роботу.
