Мане подобалося спілкуватися з імпресіоністами в батиньольському кафе; його цікавили їх експерименти з освітленням, але з самою групою він себе ніколи не асоціював. Мане манили лаври офіційно визнаного художника. Маргінальним генієм він бути не хотів. “Я ніколи не погоджуся виставлятися в першій-ліпшій халупі, – писав він, – і завжди буду боротися за своє право на те, щоб увійти в Салон з головного входу”.
Стиль Мане багато в чому відрізняється від манери імпресіоністів. Він любив отвергаемий імпресіоністами чорний колір, писав довгими і плавними рухами і волів працювати в майстерні, а не на природі.
Правда, в 1874 році він поїхав влітку в Аржантей, де писав разом з Моне і навіть зобразив його за роботою. Але і ця спільна робота жодним чином не порушила композиційну традиційність, властиву Мане.