Адольф Вільям Бугро, як живописець, належав французькій академічній школі. Всі його творчість було звернено до біблійних і міфологічних сюжетів. Дещицю уваги Бугро заслужили твори Данте, ілюстратором яких і з’явився майстер. Представлене полотно – зразок творчості митця за сюжетом “Божественної комедії”. “Данте і Вергілій у Пеклі” постало досить похмурим, але дивовижним втіленням не менш похмурого сюжету “комедії” в олії.
Ця картина відображає події з участю скаженого натовпу грішників у сьомому колі Пекла. Там, слідуючи в супроводі свого вчителя Вергілія, Данте просувається по третьому поясу кола крізь вічні муки богохульників і насильників над божеством, снують содомітів і користолюбець.
Шматок із твору взято страшний і гнітючий. Художник вивів на перший план з’їдають один одного грішників. Їх ракурс незвичайна і красива, не віриться, що в цих тілах укладені вади. Бугро зобразив людські емоції в динаміці, прекрасною анатомії і міміці. Налагоджений механізм – техніка – досвід – уява, – явили світові те, що витягає суть пекельної темряви і животіння винних душ на полотно.
Як і в антології світу Аліг’єрі, так і в полотні художника, герої сумного подорожі – Данте і Вергілій, – стали сторонніми спостерігачами. Їх Бугро помістив за сценою насильства. Емоції, якими володіє ця пара, вражають спокоєм. І лавровий вінок Данте, і одягу, і яскраве вбрання його супутника, – все з світу земного, чисто і контрастує з брудом Пекла.
Для наділення сюжету “пекельним” настроєм автор написав сірого демона в червоній заграві. На додаток до рвущим один одного героям Адольф Бугро вкрапил юрбу голих людей, деруться по тілам, в надії врятуватися. Робота “Данте і Вергілій у Пеклі” написана в традиціях салонного академізму.
Лист Бугро не відрізняється особливими нюансами, на відміну від обраних сюжетів. Техніка його досить відкрита й зрозуміла. Колорит, як і личить похмурому оповідання, робить акцент на приглушені фарби, криваво-червону основу і вугільну сажу. Страшне, але грандіозний твір.
