Найвпізнаваніша картина художника. На зміну щемящему “блакитного” періоду приходить “рожевий” – життєрадісний, живий і ліричний. Така разюча метаморфоза в характері творчості Пікассо була викликана знайомством з зеленоокою красунею Фернандой, з якою художника буде зв’язати міцні, але невічні почуття.
На початку 1900-х Пабло Пікассо захопився цирком Медрано. Його вабили вуличні арлекіни, гімнасти та інший цирковий люд, чиє життя була вільної, повної специфічної романтики. До слова сказати, майстер був не оригінальний, багато художників того періоду відчували слабкість до циркового колориту.
Картина зображує тоненьку тендітну дівчинку, старанно намагається утримати рівновагу, стоячи на невеликому кулі. Спостерігає за успіхами дівчинки, масивний громіздкий силач-атлет вражає мускулистої спиною і потужною фігурою.
Дивним чином вирішена композиційна сторона картини – дві фігури врівноважують картину, демонструючи невидиму непорушний зв’язок. Хоча погляди головних героїв полотна не перетинаються, здається, що існувати в рамках цього сюжету вони можуть тільки разом, вони пов’язані однією долею: прибери дівчинку-гімнастку і присутність силача буде позбавлене всякого сенсу, а прибери атлета – дівчинка в ту ж мить втратить рівновагу.
Сюжет картини доповнено ще деякими фігурами, які можна відразу й не помітити, зважаючи яскравою трактування головних персонажів – це пасуться кінь і жінка з дітьми і собакою. Ці герої збільшують глибину фону, розширюючи тим самим простір картини.
Фон картини теж викликає у глядача питання, так як циркові артисти чомусь зображені не у звичній обстановці, а в декорації безкрайого степу або пустелі. Складно сказати, чому саме цей фон був обраний Пікассо, хоча багато дослідників схильні бачити в цьому прихований глибокий сенс.
Гама картини відрізняється приємним “легким” характером – це рожево-блакитний колорит з бежевими відтінками. Основним прийомом втілення сюжету є темна лінія. Вся “конструкція” картини пронизана антонімами – огрядний силач і гнучка граціозна дівчинка, куб і куля, докладний близький передній план і максимально далекий задній. Цю знамениту роботу можна представити і як передвісником кубізму – картина відрізняється дивовижним поєднанням геометричних форм предметів і людських фігур.