Незважаючи на богемний та безладний спосіб життя, пристрасть до алкоголю і наркотиків, художників-постімпресіоністів досить часто зверталися до зображення побуту простих людей. І традиційний для класичної живопису жанр натюрморту під їх пензлем переставав бути чисто природним – натюрморт міг бути як би вставленим в інтер’єр.
Саме така одна з картин Поля Гогена, місце дії якої – данська столиця Копенгаген. Німецький переклад терміна “натюрморт” як вбитої, мертвої природи тут частково виправдовує себе. Поряд з великими добірними цибулинами для майбутньої домашньої трапези праворуч і ліворуч лежать мертві великі птахи – можливо, що й голуби. Адже голубине м’ясо, та ще як слід приготоване, вважається вишуканим делікатесом.
Плетений кошик і пузатий чайник доповнюють деталі натюрморту, ставлячись до інтер’єру. На віддалі від нас – сімейство з п’яти осіб, присутніх біля столу. На самому столі – скромна гасова лампа. Фігури присутніх немов завмерли в скорботі і мовчанні. Дві жінки, одягнені, капелюхи на головах. Маленька дитина – обличчям до нас. Чоловік, відвернувшись, дивиться у вікно. Словом, є відчуття якогось життєвого неблагополуччя.
