Василь Григорович Перов – видатний майстер 1860-1870-х, темою творчості якого стало викриття недоліків сучасного суспільства. У його живописі знайшли відображення хвилювали російську інтелігенцію долі “принижених і ображених” життя конкретних людей, їх біль і страждання.
Об’єднавшись у своєму протистоянні “темряви” навколишньої дійсності, письменники і митці виступали з різкою критикою і пристрасним засудженням вад людства і несправедливості соціального устрою. Полотно “Трапеза” представляє глядачеві сцену монастирського обіду з розкішно накритому столом, багатим різноманітними стравами.
Розгортається на очах композиція немов ілюструє гидота поведінки і потворність сутності представленого духовенства. У загальному шумі вакханалії, яка відбувається на тлі розп’ятого Христа, разрумянівшіеся батюшки вдаються до земних утіх – пияцтва і обжерливості, в правій частині картини один з сановників підлабузнюється перед багатою бариней. Влаштований в храмі балаган, зображений Пєровим, видає справжнє обличчя церкви того часу. За висловом сучасника художника, Ф. М. Достоєвського, “зникли І стерлися межі добра і зла”.
Громадянськість поезії і живопису 1860-1870-х, в яких найчастіше зустрічаються прямолінійність, їдка іронія, виражена в загальній бескрасочности і буденності оповідання, сприймається сьогодні не як недолік, а як особливість “художньої скорботи” епохи. Невипадково багато творів художника не допускалися до експонування на виставках і показу публіці.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)