До найбільших шедеврів російської весняної лірики належить знаменита картина “Весна. Велика вода”.
На картині зображено момент повені, коли “велика вода” покрила прибережні області, затопивши все навколо. Тонкі дерева, занурені в прозору воду, здіймаються назустріч світло-блакитного неба, немов умитому дощами, що відбивається разом зі стовбурами у розливі річки. Вода тиха і нерухома.
Колорит картини утворюється з тонких відтінків блакитного, жовтого та зеленого. Переважає блакитна гама, з якою поєднується жовтизна берега і стовбурів дерев, оживляемая густим зеленим плямою їли, а також відтінками зеленого в сусідньому з нею дубі і сараях далеко. Найбільш різноманітний блакитний колір: вода і небо повні відтінків від темно-блакитного до практично білого.
Дзвінке, блакитне небо, хвилясті вгору білі берези і деревця, пливуть далеко хати, утлая човен, зливаються в ній настільки мелодійне, чисте, прозоре ціле, що, вдивляючись у це зачароване простір, ніби розчиняєшся в блакитній лагуні сонячного весняного дня.
“Весна – велика вода” дуже гармонійна і приваблива, це одна з самих ліричних картин Левітана. Пейзаж написаний чистими, світлими фарбами, надають йому прозорість і крихкість, властиві російської весняної природи. Картина наповнена весняної тихою радістю і спокоєм, вона сповнена оптимізму від весняного воскресіння природи.
Але чим довше вдивляєшся в картину, тим ясніше проступає меланхолійний мотив. З пробудженням природи настає весна, але тепер в її ніжних проявах не стільки надія на тепло та радість, скільки потаємна смуток і роздуми про швидкоплинному вирі життя: не встигнеш озирнутися, як прийде осінь, а за нею зима.
Іван Бунін. 1892. Вирує порожниста вода, Гомонить і глухо, і протяжно. Граків пролітні стада Кричать і весело, і важливо. Димлять чорні горби, І вранці в нагрітому повітрі Густі білі пари Напоєні теплом і світлом. А опівдні калюжі під вікном Так розливаються і блищать, Що яскравим сонячним плямою По залу “зайчики” тремтять. Між круглих пухких хмар Невинно небо голубіє, І сонце ласкаве гріє В затишшя гумен і дворів. Весна, весна! І все їй радо. Як у забутті якому стоїш І чуєш свіжий запах саду І теплий запах талих дахів. Кругом вода дзюрчить, виблискує, Крик півнів звучить часом, А вітер, м’який і сирий, Очі тихенько закриває.
