Картину “Лелеки” я побачив вперше. Вона мене дуже вразила. Перше враження, перша думка, яка прийшла мені в голову про те, що всі на неї спрямовано вгору. Лелеки, зображені на картині, один за одним злітають в небо. Одні вже ширяють у височині небес, інші тільки злітають, відриваючись від землі. Саме лелеки – головні герої цієї картини. Вони зображені на тлі поля. На горизонті ми бачимо густий ліс. Очерети, показані художником на передньому плані, справляють враження, що картина відбувається десь на болотистій місцевості, біля водойми.
Я думаю, автор показав один з осінніх днів. Незважаючи на те, що літо скінчилося, сонце, як і раніше світить і пестить своїми теплими променями. Колоски на полі, деякі дерева в лісі показано жовтими. Небо художник намалював ніжно блакитними фарбами.
Зрідка зустрічаються сіро-білі хмари. Вони зображені також високо, як і політ лелек. Вони буквально пов’язують, об’єднують на цій картині тему землі та небес, адже художник показав, що вони розтягнулися від землі до самого блакитного неба. Ми бачимо, що крила птахів мають жовтуватий відтінок, місцями навіть зеленуватий, ніби трава відображається в них, як у дзеркалі. Але чорні смуги по краях їхніх крил виглядають просто приголомшливо і ефектно виділяють їх на небесному тлі.
Тепла колірна гама, характерна для цієї роботи, говорить про те, що похмура осінь ще не вступила у свої права. Поки панує тепла, літня, сонячна погода. Лелеки в роботах багатьох творчих людей асоціюються з тим, що буде покинуть рідний вогнище, батьківський дім. Серце починає битися частіше, стає сумно.
Але ж птахи відлітають не назавжди, вони обов’язково повернуться, і буде нове життя, нова весна, наповнена новими радісними подіями. Від смутку не залишиться і сліду. Я думаю, що автор за допомогою художніх засобів хотів нам показати, що потрібно обов’язково повертатися до своїх батьків, які завжди нас чекають.
