Картина “Склонившийся арлекін”, або як її ще називають “Облокотившийся арлекін” ознаменувала початок “блакитного” періоду у творчості Пабло Пікассо.
У 1901 р. художник перебирається в Париж, де знайомиться з його богемою і представниками творчої інтелігенції. Великий вплив на творчість Пікассо цього періоду справили ідеї імпресіонізму, постімпресіонізму і сентименталізму, і проповідують їх А. Тулуз-Лотрек, Е. Дега, П. Гоген.
В представленій роботі хоч і можна вловити натяк на вплив ідей імпресіонізму, все ж явно читається індивідуальний стиль майстра пензля Пікассо.
Герой картини – молодий хлопець, одягнений в синє картате трико, який сидить за столиком в кафе. Його обличчя так густо намазано білилами, що різко контрастує з кольором рук. Блакитний колорит як би висвітлює картину зсередини і ще більше підкреслює білизну особи, коміра та манжетів.
Образ арлекіна меланхоличен і задумливий, що підкреслюється виразом обличчя і особливою позою. Герой нагадує скоріше сумного П’єро – символ нещасливої нерозділеного кохання.
Існує думка, що ця картина стала своєрідним відгуком на смерть друга Пікассо – Карлоса Касагемаса, з яким художник був дуже близький духовно, і мріяв підкорити художній світ. Карлос покінчив собою. Причиною тому була нерозділене кохання.
Сьогодні картину можна побачити в Музеї Метрополітен в Нью-Йорку, де робота висить у вільному доступі, і кожен може заглянути в сумні очі арлекіна.
(3 votes, average: 3.33 out of 5)