Для будь-якого великого і, безсумнівно, обдарованого художника завжди існує небезпека перетворитися на ремісника, у копииста. Це відбувається в тому випадку, коли майстер, прокинувшись одного разу відомим, починає експлуатувати свій успіх, ті теми, що припали до душі не дуже вимогливої і досвідченої в секрети цього мистецтва публіці. На щастя, Клод Моне уникнув такої долі.
З чим у багатьох з нас асоціюється вираз “бузковий туман”? Звичайно ж, з популярною піснею у виконанні Володимира Маркіна. Проте, в даному випадку мається на увазі не тільки і навіть не стільки пісня, а картина основоположник імпресіонізму. Вона була написана в Лондоні, куди Моне приїхав провідати сина.
“Лондонський туман” – це вже притча во язицех. З ним стала асоціюватися вся “добра стара Англія”. Навіть самі англійці багатьом іноземцям бачаться людьми холодними, манірними, надто прихильними традицій минулого. Відомо, як багато часу імпресіоністи приділяли експериментів з кольором і світлом. Ось і тут – що ми, власне, споглядаємо, точніше, що силимся розгледіти? Темзу, що несе свої води, плещущуюся майже біля підніжжя картини. Рибачий баркас трохи віддалік, що виростає з туману. Чайок, розкиданих по всьому простору картини. Нарешті, обриси англійського парламенту на самому віддаленні.
