Художник Михайло Ларіонов був яскравим, оптимістичним і неординарною людиною. Він сприймав реальність під своїм особливим поглядом і складним ракурсом. Це проявлялося, як у житті, так і в його творчих фантазіях.
На початку минулого століття його дуже захопила теорія лучизма, якій незабаром він посвітив навчальну брошуру. Це спосіб зображення предметів за допомогою прямих яскравих променів. У своєму перетині вони здатні утворювати в сприйнятті глядача певні форми.
Натхненний цією ідеєю живописець створив цілу виставку своїх робіт, написаних у такому екстравагантному стилі. Найвдалішою з них можна назвати картину “Півень і курка”, написану в 1912 році. Вона не піддається звичним законам живопису та предметності, а швидше побудована на тонкій грі кольору і ліній, майстерно розрахованих рукою майстра.
На цьому полотні переважають яскраві відтінки червоних і жовтих кольорів. За допомогою них і намальовані фігури півня і курки. Більшу частину полотна займає півень. Його крила широко расплавлени, це надає зображенню експресивності і динамічності. Хвіст пернатого, наче вогняний шлейф, що летить комета, розвивається позаду нього.
Курку можна розглянути в променях, розташованих у нижній частині картини. Виразно видно тільки її дзьоб і шия, розташування її тіла кожен глядач може представити по-своєму. Тлом для них служать смуги холодних синіх і бузкових відтінків. Можливо, вони символізують небо на заході.
Період творчого становлення Михайла Ларіонова завершився саме променистими композиціями. В них він знайшов свою філософію і зміг втілити найсміливіші і авангардні задуми. Його можна назвати першовідкривачем і новатором серед російських художників того часу. Завдяки своїй неповторній манері виконання живописець знайшов своїх послідовників не тільки в Росії, але і за кордоном.
