В Музеї витончених мистецтв в місті Будапешті зберігається живописна робота постімпресіоніста Поля Гогена “Сад в снігу”. Художник написав її в 1879 році в період вироблення індивідуального мальовничого стилю.
“Сад в снігу” – це тонке ліричне по своїй суті твір. Полотно вирішено в єдиній пастельній гамі. Тут немає різких контрастних побудов, надмірно яскравих колористичних блоків.
Пейзаж вийшов м’яким, незважаючи на те, що передає атмосферу негоди, холоду й пронизливого вітру.
Рухи кисті художника точно передають динаміку і пориви вітру. Пейзаж цей немов ожила дійсність, яка відчувається відкрито, явно, заявляючи про себе як про реальність, що існує тут і зараз. Настільки зримо, зрозуміло й емоційно правдиво втілив художник цю ідею саду в снігу.
Краєвид “Сад в снігу” немов пронизує своїм льодяним звучанням. Виникає таке відчуття ніби виразно можна розрізнити, дивлячись на цей пейзаж, завивання вітру, що переривається пронизливої тишею. Порожньо, тихо і, незважаючи на сніг навколо, темно. Полотно пробуджує відчуття туги, покинутості, затемнення почуттів.
Неспокійну тривожну динаміку картині надає хаос чорно-синіх уривчастих штрихів, безладно розкиданих у просторі картинном.
Картина в більшості своїй відрізняється від багатьох інших робіт Поля Гогена. Пейзаж швидше створений за жанровими законами імпресіонізму. Це підтверджує і відсутність яскравих колірних контрастів, композиційної багатоплановості, контурних ліній та загальної згладженості барвистого мазка. Навпаки, зображення вийшло ніжним, ненав’язливим, хоч і обволікаючим холодом і незатишним запахом снігу.
Найголовніше, що пейзаж сприймається як сама дійсність, нехай і не прикрашена жвавими помітними відтінками і експериментальними способами композиційної побудови. Тим не менш, це частина навколишнього світу. Цей пейзаж, незважаючи на всю його несхожість, звучить нарівні з іншими роботами автора, вносячи в цей єдиний візуальний ряд свій нерв, дещо інше биття життя.
