Серед творчих робіт Вінсента Ван Гога існує ряд автопортретів, кожен з яких відрізняється своєрідністю і особливим переживанням.
Прикладом тому може служити “Автопортрет перед мольбертом”, створений художником у 1888 році. В даний час автопортрет зберігається в Амстердамі в Музеї Ван Гога.
Незважаючи на обраний художником досить світлий і, можна сказати, вибілений фон, автопортрет має певний обтяжуючий характер. Світлий фон щільно облягає фігуру Ван Гога, ковзаючи по контурах одягу і майже зливаючись з напівпрозорим відтінком шкіри.
Вся фігура і весь образ художника повернені від світла і знаходяться в тіні, що надає картині складні світло-тіньові відносини. Особа художника зображено з затемненням, що надає стан напруги, граничної зосередженості і якоїсь прихованої від неуважного спостерігача внутрішньої активності, серйозною насиченою чуттєвими поривами внутрішнього життя.
В першу чергу вражають очі і погляд художника. Темні глибокі очі як би протистоять занадто висветленному заднього плану картини. Служать відображенням чогось тривожного і невисказанного.
Світлий фон представлений як єдине цільне колірне пляма, свого роду противагу образу художника, животрепетного під динамікою штриха. Динамічні лінії, мазки, з допомогою яких і передається вигляд і сутність художника, служать до всього і деяким натяком на те, що представлений перед нами образ рвучко і неоднозначний.
Центральними символами даного полотна можна вважати зображений мольберт, пензлі та палітру. Від них немов виходить та невидима творча енергія, яка барвистими динамічними потоками заражає все навколо теплом барвистих частинок.
Автопортрет складний у своєму сприйнятті. Одномірне його розуміння неправильно і примітивно, а будь-яка спроба тлумачення недоступна. Полотно змушує сприйняття ускладнюватися і шукати підтексти, точно казкові формули. Одяг художника точно зоряне небо або простір ночі, яке поступово заповнилася вогняними кольоровими сполохами, різкими і нестримними як і сама натура і художня душа Вінсента Ван Гога.
