За свій творчий шлях Гоген створив не один автопортрет, при цьому кожна з його робіт цього жанру носила свою дещицю оригінальності і новаторства. Автопортрет в капелюсі був започаткований ще на Таїті, а ось останні завершальні штрихи були зроблені живописцем вже в Парижі.
Себе Гоген зобразив на портреті майже в напівпрофіль – підняті брови, відведений убік погляд, впертий вольове підборіддя. Але не тільки сама фігура художника привертає увагу поціновувачів творчості живописця, але і фон на якому він зобразив себе. Без всякого праці на ньому можна розгледіти одну з найвідоміших картин майстра – “Дух мертвих не дрімає”, правда, гостре око відразу помітить, що робота ця дається Гогеном в дзеркальному відображенні. На оригінальному полотні голова Техури лежить правої сторони, в той час як на автопортреті ми розрізняємо силует дівчини, голова якої лежить на подушці з боку лівої.
Живописець дуже любив цей прийом – “згадувати” у нових роботах вже створені полотна, при цьому ніколи не зосереджуючись на точному цитуванні. Найчастіше художник демонструє лише фрагмент вже знайомого полотна.
У технічному плані Гоген слід своєму стилю – в роботі переважають чисті кольори, укладені в чіткі, ясні лінії. Присутність яскравих візерунків, як колористичних елементів також властиво майже всім полотен автора.
На полотні сам живописець постає перед глядачем якимось відчуженим, і навіть настороженим. У самому справі, долю Гогена на цьому відрізку життя, навряд чи можна позаздрити – від’їзд з Полінезії і розчарування в цьому краї, розрив з вагітною Техурой, важкі стосунки з Ганною Яванська, смерть гаряче улюбленої дочки від пневмонії, постійна критика і нерозуміння публіки.
Гоген ненадовго затримається в Європі. Вже через пару років він знову повернеться на Таїті, а потім перебереться на Маркізькі острови, не знайшовши на континенті ні спокою, ні щастя, ні визнання.
