Ще одна робота характерна періоду класицизму, коли поряд з більш традиційними картинами і портретами Ольги Хохлової, з-під пензля Пабло Пікассо виходить ціла плеяда пишнотілих, якщо не сказати надто ошуканих жінок.
Сьогодні можна довго сперечатися про естетичну красу великих німф Пікассо, однак, деяким із своїх робіт художник надавав ще й поетичний алегоричний сенс.
Картина “Джерело” втілює філософську думку про жінку, як про джерело життя на землі. Жінка-творець тримає в руці велику вазу з якої ллється на землю вода ще більше підкреслюючи смислове призначення полотна.
Героїня привільно розкинулася на каменях, позаду неї спокійний морський краєвид. Як водиться, Пікассо своєї героїні оголила груди – це частий прийом майстра. Фігура жінки дещо не пропорційна: спокійне витончене обличчя різко контрастує з великими руками і ще великими ногами, масивними і “разбухшими”.
Поштовхом до написання роботи стало радісна подія в родині самого художника – руська дружина Ольга Хохлова народила Пікассо сина Паулу. Саме з цих пір у творчості художника з’являється нова тема – мати і дитя, жінка, що дарує життя.
Сьогодні картину можна побачити в музеї сучасного мистецтва в Стокгольмі.
