Робота визнана шедевром “блакитного періоду” творчості художника. Мабуть, саме в цій роботі яскраво виражена вся естетична і етична програма автора. Відомо, що сам художник не любив цю картину, вважаючи її недосконалою. Сюжет роботи складний і важко піддається аналізу.
Найчастіше, роботу інтерпретують дуже суб’єктивно, проектуючи дані біографії художника на зображення. Відомо, що самогубство друга художника справило сильне враження на останнього. Ситуацію ускладнювали невлаштованість і творчий застій майстра. Весь сюжет можна розділити на чотири незалежні частини.
Автор намагається поєднати в одній роботі такі поняття, як народження і смерть, любов і самотність. Крім складного сюжету, автор непросто організовує сам простір роботи. Три площини, в яких існує сюжет роботи, передбачають ті витребеньки кубізму, якими захопиться великий майстер зовсім скоро. Вражає статичність і млявість фігур, підкреслена блакитним холодним тоном.
Художник немов зображує світ мертвих, даючи своїй роботі суперечливе назву, щоб висловити своє непросте ставлення до навколишнього світу. Атмосфера моторошної тиші і статичності змушує публіку пережити той стан невпевненості і скорботи, яке становило світовідчуття автора під час створення картини.