Ще один шедевр, який знаходиться в Росії, а саме у Державному Ермітажі Санкт-Петербурга – шедевр зі світовим ім’ям “Скрипка і гітара”.
Картина написана в стилі кубізму, яким впритул захоплювався в той час Пабло Пікассо. “Синтетичний кубізм” – саме до цього напрямку відносять роботу. Ця фаза кубізму характеризується контрастністю і декоративністю, найчастіше в цій манері пишуть натюрморти, афіші або картини, де головними героями виступають предмети побуту і музичні інструменти. Родоначальниками цього напряму стали Шлюб і Пікассо. Вони настільки захопилися пошуками нових засобів виразності, що стали використовувати в своїх роботах нетрадиційні матеріали, такі як пісок, шматки газет, мотузки, шматки шпалер і т. д.
У період з 1912 р. по 1913 р. Пікассо створив цілий ряд творів, головними героями яких виступали музичні інструменти, однак, найбільш відомою є саме “Скрипка і гітара”.
Простір картини розчленовано на безліч плоских елементів, які поєднуються і взаємопроникають один в одного – візерунки, шматок грифа, скрипкові “эсси” частина шпалер, фрагмент столика, ледь помітний натяк на келих, і ось з хаосу розрізнених елементів народжується натюрморт, як уламок якогось музичного враження.
Як і будь-яке складне твір, цю картину також трактують по-різному, залежно від свого розуміння і світовідчуття. Одні бачать в ній душі інструментів, відчутні і звучать, інші ж знаходять в ній більше – своєрідну ілюстрацію фрагмента чийогось життя, можливо, музиканта, а може просто завсідника кафе або кабаре.
Спокійні колірні поєднання не відволікають від сприйняття форми, а вибудувана конструкція народжує сюжет, який звучить переконливо і сміливо.
Не дивлячись на багато суперечки навколо кубізму і самого Пікассо, хвалебні оди або, навпаки, настирливу критику, приблизно в цей час життя художника динамічно пішла в гору – роботи в новій стилістиці принесли йому довгоочікувану популярність і успіх, а разом з цим і матеріальне благополуччя.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)