Кінець 19 століття був періодом безлічі натюрмортів, причому кожен з них своєрідний. Художник повністю відійшов від класики і правил. Видно відсутність повної продуманості, випадковий сюжет тут же перекладається на полотно. Повне увагу приділено предметів, грі світла і відтінків. На передньому плані стоїть світлий глечик, а перед ним знаходиться тарілка, повна різноманітних фруктів.
Стіл застелений молочного кольору скатертиною, тон якій стоїть тарілка, як би зливається з глечиком. На столі, окремо від усіх фруктів, лежать екзотичні фрукти, які відрізняються за кольором від апетитно написаних груш. Картина зображена з вираженим поєднанням колірного контрасту. Лежать в тарілці жовті груші, ясно виділяються на холодному тлі столу.
Художник дуже тонко підкреслює обсяги, тіні, відблиски, відображення. Всі ці дрібниці дуже добре опрацьовані автором. Начебто прості предмети, представлені в незвичайній простоті і, разом з ним в красі. Фрукти – яскрава пляма в цій роботі. Гоген говорить про щирому ставленні до роботи, він закликає не до копіювання природи, а до живопису, як вираженні думки. Він описує натюрморт глибше, ніж просто фрукти, які стоять на столі.
Разом з тим, художник на картині показує своє мистецтво, вміння творити. Описуючи натюрморти, він вкладав у картини свою мрію, переложенную на гру кольору, на сприйняття світу як цілісної картинки.
