Восени 1888 року, живучи в Арлі, Ван Гог починає новий цикл полотен на селянську тему.
Більшу частину з них він намагався виконувати на природі, але цьому заважали дощі. Але, незважаючи на погану погоду, Ван Гогу все-таки вдалося закінчити кілька картин, серед яких був і цей пейзаж. На ній художник зобразив тільки що виорані поля і села на дальньому плані.
Ван Гог гранично спростив композицію, розділивши полотно на дві частини. Більшу частину він відвів зображення землі з глибокими борознами від плуга, що йдуть углиб простору. Попелясто-коричневі кольори грунту переходять у лілові і зеленуваті відтінки. М’які кольори створюють атмосферу спокою й умиротворення. Ван Гог майстерно показав фактуру зораної землі, зобразивши великі грудки на передньому плані.
Осінній пейзаж стає дуже яскравим і радісним завдяки яскравому насиченому неба. Ван Гог використовував чисті кольори синій і блакитний фарби, щоб надати йому глибину. Швидкими мазками він зобразив невеликі безтурботні хмари, що пливуть по небу. Вдалині, відокремивши небо від землі темною смужкою горизонту, Ван Гог зобразив селянські ділянки з густо посадженими деревами і помаранчевими дахами будинків.