“Життєпис святого Антонія”, написане Афанасієм Великим, оповідає про те, що 271 року н. е. ще молодий Антоній віддалився в пустелю, щоб жити аскетом. Прожив він 105 років. “Золота легенда” Якова Варагинского, дуже поширена в Середні століття, особливо барвисто розповідала про двох варіантах спокуси святого – на землі і в воді. У 1478 році було випущено нідерландське видання “Золотий легенди”, вплинула на зображення цієї теми художниками Північної Європи.
На мадридській дошці Босх зобразив “земне” спокуса святого Антонія, коли диявол, відволікаючи його від медитації, спокушав земними благами. В кінці свого творчого шляху Босх створює кілька варіантів “Спокуси святого Антонія”. У Луврі зберігається кілька підготовчих малюнків як відомим, так і невідомим нам композиціям. Антоній для нечистої сили – поза досяжності. Його кругла спина, поза, замкнута сплетеними “в замок” пальцями рук, говорять про крайній ступінь занурення в медитацію.
Людина, що не має уявлення про середньовічному християнському містицизмі, про аскезу, відмову від мирських благ і від світу як такого, і той повинен відчути настрій святого. Навіть диявол в образі свині спокійно застиг поруч із Антонієм, як приручена собака. Так бачить або не бачить святий на картині монстрів Босха, які його оточують? Якщо вірити Рюйсбруку, то немає: вони видні тільки нам, грішникам, бо “те, що ми споглядаємо, – це те, що ми є”. Як і у дошках, що зображують Св. Ієроніма, чортівня, навколишнє Св. Антонія, не здається страшною: чорти зведені до іграшковим розмірами і ніхто не тільки не нападає на відлюдника, але і не звертає на нього уваги, за винятком гримасничающего у воді монстра.
Картину “Святий Антоній” або інакше “Спокуса святого Антонія” вчені порівнюють із знаменитою гравюрою Дюрера “Меланхолія I”. Примітно, що під словом “меланхолія” тоді розумілася схильність не тільки до смутку, але і до роздумів. Але невід’ємна частина роздумів – сумніви, в тому числі сумніви у вічних істинах, а це хибно. У Босха зображення внутрішнього конфлікту людини, яка розмірковує про природу Зла, про найкращому та найгіршому, про бажаному і забороненому, вилилося в досить точну картину пороку. Антоній, силою своєї, яку він отримує по милості Божій, противиться шквалу порочних бачень, а зможе всьому цьому опиратися звичайний смертний?
