Перед глядачем розгортається все той же далекий вид на двоголову гору Пукубаяма, але трохи під іншим кутом. Хиросигэ зобразив інший схил Асукаяма, де розташовувалося стародавнє синтоїстське святилище Лодзі Инаридзиндзя, частина головної будівлі якого, сінден, видно на гравюрі праворуч. В Едо було багато храмів, присвячених синтоистскому божеству Інарі, спочатку покровительствующему землеробства. Пізніше воно було переосмислення як божество, що приносить удачу в ремеслах, торгівлі і дарує благополуччя.
З богом Інарі пов’язаний культ лисиці, яка вважалася його посланником або навіть втіленням. За переказами, напередодні нового року лисиці з усієї округи збиралися в цьому головному святилищі в області Канто. Зазвичай святилища Інарі влаштовували в лісі чи на пагорбах, у віддаленні від житла. Святилище Інарі також розташоване недалеко від села Лодзі, даху якої жовтіють на другому плані гравюри. Від воріт торії по сходах піднімаються люди – молитися про благополуччя в Новому році. Квіти на деревах сливових, за будинками села Лодзі, знаменують про ранній весні.
Пізній варіант гравюри має більш темний колорит. Цьому сприяють майже чорні крони зображених сосен, з якими гармонує видніється на горизонті силует гори Цукуба. Зелена смужка на першому варіанті також набуває темний відтінок.
