Тема купання фігурує на багатьох картинах Сезанна. На завершення свого складного творчого шляху він напише ще одну – “Великі купальниці”, уособлює єдність людини і природи.
За допомогою даного полотна Сезанн постарався довести, що художник – це творець і творець, що володіє свободою і мудрістю, а не тільки раб своїх пристрастей. Він хотів висловити власне бачення первозданної краси і целомудренности людей відразу ж після створення світу. Природа розглядається ним як єдиний і останній притулок для природності людини.
Сам Сезанн так і не зумів до кінця визначитися, що для нього важливіше – вірність натурі або ж існуючий мальовничий світ. Надалі один з найбільших дослідників творчості художника Теодор Реф відзначить, що краєвид на картині виглядає більш виразно, ніж зображення людей.
Існують три схожих варіанти цього полотна. На думку мистецтвознавців, той, що знаходиться в Художньому музеї Філадельфії, найбільш вдалий. Пози купальниць різноманітні, зате форми здаються грубими і важкими. З допомогою рожевих відтінків автор підкреслює ніжність жіночих тел. У ході створення полотна були задіяні всі наявні у Сезанна начерки, моделей він не запрошував.
Середньовічні майстри зображували оголену натуру з якимсь ідеалістичним змістом, підкреслюючи втрату земного раю і первозданної гармонії з природою. Робота Сезанна також дарує відчуття чистоти і єдності людини з навколишнім світом. Дівчата ніби не помічають спрямованих на них поглядів і залишаються природними і безпосередніми.
