Картина, що входить в рейтинг найдорожчих творінь великого Пікассо, присвячена однієї із самих сильних серцевих прихильностей художника – Марсель Умбер, або більш відома як Єва Гуель.
Історія їх кохання красива і трагічна. Майстер обожнював свою музу, роблячи визнання не тільки через свої картини, але і прямо на них. Так, на картинах “Гітара” і “Скрипка”, написаних у 1912 році можна чітко розглянути написи, як би ненароком вписані в сюжети – “Я люблю Єву”. Любовна історія тривала недовго, незабаром Єва захворіла і стала згасати на очах. Коли Пікассо, нарешті, зміг прилаштувати її в лікарню, важила всього 24 кг. Через деякий час її не стало, і невтішний художник на деякий час став жити самітником, оплакуючи втрату.
Безлічі книг будуть розповідати, що жодного портрета або фотографії цієї фатальної красуні не збереглося. Однак це далеко не так. Що стосується портретів, дійсно в картинах, написаних у стилі кубізму, як, наприклад “Жінка в сорочці” про портретну подібність говорити не доводиться, але все ж пару фотографій Єви збереглися в архіві подруги Пікассо – Гертруди Стайн.
Представлена робота проста за сюжетом, але складна за змістом. Реальними обрисами тут має тільки крісло і фрагмент сорочки. Що стосується самої героїні, то ми можемо лише вгадати об’ємні частини її тіла – груди, спадаючі волосся, довгі вії і навіть голий живіт з пупком. Мистецтвознавці зазначають, що саме цією роботою художник передбачив ціле багатогранне напрямок – сюрреалізм.
Робота містить яскраво виражену скульптурну стилістику – настільки відчутний обсяг і форма, у поєднанні з технікою колажу. Гротескні поєднання, порушені пропорції, немислима форма передачі – зрозуміти цю роботу можна тільки повністю відмовившись від стрункої логіки, спираючись тільки на фантазію.
Колорит вирішено в теплих тонах – коричневий, бежевий, рожевий. Кольори звучать в унісон, не заважаючи сприйняття стрункою кубічної конструкції.
Картина мигнула в 1997 кодом на аукціоні Крістіс і була продана Музею мистецтв Метрополітен у Нью-Йорку, де і знаходиться сьогодні.
