Квітучі гілки символізують відродження природи, чи надію і спасіння в більш широкому сенсі.
Також в аналогічному значенні Ван Гог використовував цей мотив, посилаючись на події свого життя. 16 травня 1890 року по своїй волі він покинув притулок і Сент-Ремі. Після прибуття в Овер-сюр-Уаз під Парижем, художника зустріла пишна рослинність. Початок весни він провів на півдні, в Провансі, однак північ несподівано здивував його другий навесні, надихаючий ефект, якого можна побачити в його виборі сюжету.
В Овер Ван Гог намалював старі дерева каштана на вулиці з білими і рожевими квітами, пелюстки яких от-от опаде, тоді як на картині квітучі гілки каштана зобразив у вигляді натюрморту, в глечику разом з рододендронами. Як і в роботах Ван Гога подібної тематики, нетрадиційна обрізка картини та асиметричність композиції відображають вплив японської гравюри.