Пшеничні поля кругом Овера привертали увагу Ван Гога, і їх зображення лягали на полотна один за іншим. Порожнеча безкрайніх просторів начебто відображала внутрішній стан виснаженого хворобою художника. В покритих клонящимися від вітру колоссям, оточені пагорбами і рідкісною рослинністю полях Вінсент знаходив умиротворення і спокій, такий необхідний йому в цей період.
На цьому пейзажі він зображує край пшеничного поля, удалечінь. Ван Гог ділить картину на кілька чітко виражених колірних смуг, які сходяться в одній точці на горизонті. Незважаючи на їх контрастність, колорит картини залишається м’яким, майже пастельним.
Небо затягнуте сірими хмарами, а на дальньому плані підноситься яскраво-синій пагорб, обведений темним контуром. Цей колір яскравими цятками васильків повторюється серед колосків, при зображенні яких Вінсент використовував більш м’які поєднання жовтого і жовто-синьої суміші. Узбіччя поля поросла пучками зеленої трави, крізь які проглядає земля.
Ван Гог не виписує деталі, але досягає виразності за рахунок різноспрямованості мазків. Пшениця колишеться під легкими поривами вітру, а сірі хмари на небі віщують дощ. Тим не менш, картина виглядає дуже світлою і умиротвореної, а в поєднанні різнокольорових смуг проглядається оптимістичне позитивний початок.
