Серія “Сто знаменитих видів Едо” – “Мэйсе Едо хяккэй” – займає особливе місце у творчій біографії знаменитого художника Андо Хиросигэ, так і в історії японської гравюри в цілому. Створена в п’ятдесяті роки XIX століття, вона гідно увійшла в число кращих творів гравюри укійо-е.
Едо, був на той час столицею Японії, не можна вважати містом у сучасному розумінні цього слова. Райони щільної забудови чердовались з великими рисовими полями, парками і фруктовими садами. Ландшафт був різноманітний і мальовничий. У всіх серіях, які Хиросигэ присвятив Едо, ми виявляємо не лише міські види – вулиці, площі, мости, але також і картини сільської природи – поля, річкові долини та водоспади.
До останніх належить і гравюра “Селища Мінова, Канасуги і Микавасима”. Заголовок листа становлять назви трьох сіл, прилеглих до Есивара, а з іншого боку межують з Осюкайдо трактом, що з’єднує столицю з північними провінціями. Особливе призначення території Микавасима, зображеної на другому плані гравюри, полягало в тому, що це було місце соколиного полювання сьогуна на журавлів. Японський червоноголовий журавель, так званий танті – рідкісна в наші дні птах, занесена в Червону Книгу.
Журавель здавна, спочатку в Китаї, а потім і в Японії, вважався символом довголіття, супутником даоських безсмертних та їх втіленням. Втім, полювання на журавлів аж ніяк не носила хижацького характеру: відстрілювали всього одну-дві птиці. Першого сокола спускав сам сьогун. Трофей, їм видобутий, декоративно оформлявся і відправлявся в Кіото – до столу імператора. Підношення мало явно церемоніальний характер: враховуючи символіку журавля, воно повинно було означати побажання довголіття.
Полювали на красноголових журавлів тільки взимку, коли танті прилітали в Японію з континенту. Взагалі ж їх охороняли і підгодовували, що власне і зображено у Хиросигэ. У Микавасима в зимові місяці влаштовувалися майданчики, обнесені солом’яною огорожею, частину якої видно з правої кромки листа, поряд з деревом. Тут розсипався корм для журавлів: ймовірно, його і несе на коромислі людина, зображена в глибині гравюри. Жителі Микавасима по черзі вартували журавлину годівницю з тим, щоб птахам не заважали ні люди, ні собаки. Це називалося чергування “собача стража” .
Турбота про журавлів простягалася аж до того, що спеціальними указами заборонялося в тих місцях, де вони взимку гніздилися, шуміти або запускати повітряних зміїв. Слід зазначити, що композиція цієї гравюри була “помічена” на Заході. У західноєвропейському та російському прикладному мистецтві, особливо в порцеляні, нерідкі твори, в яких використовуються елементи зображення: іноді – майже буквально, частіше опосередковано.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)