“… За посередництвом Марії Сезанн зав’язав знайомство з полупомешанной монастирської привратницей. Вона втекла з монастиря і тепер блукає по тутешніх місцях, несподівано з’являючись то там, то тут, худа, зловісна, з дико блукаючим поглядом.
Щоб допомогти їй прогодуватися і до того ж отримати потрібну йому натуру, Сезанн просить цю жінку позувати йому. Він пише її портрет. Перед художником сидить зігнута стара з опущеною головою. Руки перебирають великі чотки, очі порожні і в той же час хитрі.
Гармонійно поєднуючи синій з рудим, Сезанн пише “Бабу з чотками” – образ, в якому втілено таке справжнє, таке болісне відчай – образ власної долі художника…”
