У 1897 році Пікассо, дотримуючись порад батька, пише величезне полотно – 197 сантиметрів у висоту і 249,5 сантіментров в ширину – в академічній манері. Без сумніву, саме з поваги до батька Пікассо, який навіть того не розуміючи, минулого літа відкрив для себе експресіонізм, написавши один з кращих в іспанській живопису портретів, портрет побожною і божевільної тітки Пепи, стає тепер набагато консервативнішими.
“Знання і милосердя” – не більше ніж звичайна картина з побутовим сюжетом, композиція якої, поза всяким сумнівом, продумана доном Хосе Руїсом Бласко, до того ж її тематика і композиція свідчать про вплив іншої картини – “Біля ліжка хворої матері” Енріке Патернина.
Додамо, що дон Хосе послужив моделлю для лікаря на картині сина: він стежить за пульсом вмираючої, в той час як черниця підносить їй маленьку дитину. Палау-і-Фабре з’ясував, що дитини, зображеної на картині, дон Хосе брав на кілька годин у жвавої жебраки за невелику плату, а чернече вбрання – в одному з барселонських монастирів, настоятелька якого була родом з Малаги і дружила з тіткою Пепой. Але набагато примітніше самої картини її доля. Вона як і раніше викликає захоплення далеких від мистецтва людей, які задаються питанням, як міг п’ятнадцятирічний підліток написати таке досконале полотно.
Пікассо подарував картину свого дядька Сальвадору разом з усіма попередніми начерками, і в будинку дядька Сальвадора вона перебувала аж до самої його смерті, після чого картину успадкувала Лола Руїс Пікассо, в кінцевому рахунку полотно і всі начерки опинилися в барселонському Музеї Пікассо. З книги Карлоса Рохаса “Магічний і міфічний Пікассо”.
