Після переїзду в Арль у Ван Гога з’явилося чимало друзів. Серед них були і подружжя Жіну – власники кафе, в якому часто гостював художник.
Мадам Жіну погодилася позувати Ван Гогу для портрета. Ця картина вважається одним з найбільш колоритних полотен, створених ним в цьому жанрі. Арлезианки славилися своєю красою і почуттям смаку. Ван Гог був захоплений їх яскравими костюмами і чепчиками. Але, як писав художник у своїх листах, на всьому цьому він бачив відтінок занедбаності і запустіння.
Образ мадам Жіну пройнятий сумом. Відомо, що вона теж страждала від тривалих періодів меланхолії. Це відбилося і в позі, в якій зображена Жіну, і в її задумливому отрешенном погляді. На тлі яскравого, “давить” жовтого кольору обличчя арлезианки здається потемнілим і тьмяним, а її фігура намальована темним силуетом. Лише комір і сторінки книги виділяються білою плямою.
У теж час, мадам Жіну зображена з великою теплотою і проникливістю. Художник відобразив благородство дами, її спокійний характер, миролюбність та інтелект.
Манера написання картини надає їй схожість з японськими гравюрами. Малюнок і колір спрощено, моделювання відсутня, форми мають практично площинне рішення, контури предметів посилені.