Ван Гог дуже любив природу, і вона була для нього нескінченним джерелом натхнення. У природі завжди знаходилося безліч сюжетів, гідних бути покладеними на полотно. Але навіть ці сюжети, за словами самого Ван Гога, треба було зуміти знайти і побачити. Для художника це не було проблемою, адже в усьому, що його оточувало, він знаходив щось живе і нескінченно прекрасне.
У Провансі Ван Гог перебував у постійному процесі роботи. На його полотнах знаходили своє відображення широкі види полів, затінені лісові куточки або навіть такі маленькі шматочки природи всього з декількома деталями.
На цьому полотні Ван Гог зобразив кілька квіток маку і двох метеликів на тлі рідкісної трави. Манера виконання картини максимально наближена до японської живопису. Про це свідчить площинне декоративне зображення деталей, асиметрична композиція і сама ідея полотна, де вся увага приділяється красі квітів і комах.
Головним смисловим центром композиції Ван Гог зробив двох світлих метеликів, контрастно виділяються на тлі трави і листя. Противагою до них виступають великі квітки маку у верхній частині картини. Права частина полотна заповнена повністю, в той час як ліва залишилась майже порожній, з плямами не покритого фарбою полотна.
