У творчості Ван Гога неодноразово зустрічалися роботи, де все увагу приділено однієї невеликої деталі, без опрацювання та певної композиції. Такі сюжети могли здаватися незначними з точки зору класичного мистецтва, але, пройшовши через фільтр неординарного сприйняття художника, вони наповнювалися змістом і ставали засобом вираження сильних почуттів і емоцій.
Прикладом може служити ця робота, де в полі зору художника потрапляє кілька пучків садової трави і літають над ними метелики. Два рівних ряду висаджених квітів і трави привертають увагу в першу чергу. Вони виписані довгими мазками, динаміка яких ніби вторить легким швидким рухам метеликів. Метелики майже губляться на тлі землі і зелені, і їх непомітність тільки посилює враження легкої недбалості, якими проникнута ця картина.
Художник любується чистими відтінками живої природи, він перебільшує їх, перетворюючи в картину “танець” різнокольорових мазків найчистішої фарби. Малюючи траву і землю, Ван Гог йде від їх основного кольору, але максимально посилює нюанси. Відтінками ультрамарину він передає легкість пейзажу. Незважаючи на холодність основної колірної гами, художнику дуже добре вдалося передати яскраве сонячне світло, яким залитий маленький, але чарівний ділянку землі.